Тетрациклінова мазь для котів

Категорія Кішки

Зміст

Характеристика ліків
Про використання тетрациклінової мазі

Антибіотики – це сильні лікарські засоби, призначені для терапії запальних процесів. Використовуються такі засоби та у ветеринарній практиці. Один із найпоширеніших антибактеріальних засобів — тетрациклінова мазь. Для котів і для котів вона є ефективним та класичним засобом, який підходить для лікування захворювань очей. Отже, детально дізнаємося про мазі, її склад, особливості, застосування.

Характеристика ліків

Головна діюча речовина препарату – тетрациклін. Це універсальний антибіотик широкого спектра застосування. Він знищує інфекції, які викликані різними видами грампозитивних та грамнегативних бактерій. Тетрациклін іноді пригнічує грибки та віруси. Як і інші антимікробні ліки, тетрациклін використовується трьома способами: місцевим нанесенням у вигляді мазі, пероральним та внутрішньовенним введенням. У ветеринарній практиці найпоширенішою є тетрациклінова мазь. Вона являє собою жовту субстанцію зі специфічним запахом вазеліну, адже саме він є основою мазі.

Про використання тетрациклінової мазі

Як правило, цей лікарський засіб призначають ветеринари при діагностиці у кота або кішки кон`юнктивіту, увеїту або іншої очної патології, викликаної патогенною мікрофлорою. Найчастіше для терапії цих очних недуг лікарі призначають саме тетрациклінову мазь. Можливо, ветеринарний спеціаліст порадить для лікування очей домашнього вихованця та інші, більш специфічні засоби. Проте мазь використовується як основа терапії практично при всіх офтальмологічних недугах.

Її треба застосовувати правильно. Необхідно дотримуватись усіх рекомендацій ветеринара. Важливо не переборщити з кількістю ліків. Наприклад, для лікування кон`юнктивіту у кошенят разова доза препарату становить буквально шпилькову головку.

Ніколи не припиняйте застосовувати тетрациклінову мазь до того моменту, поки про це не скаже лікар. Адже дуже часто господарі за перших ознак поліпшення стану очей зупиняють лікування. А інфекції підступні! Якщо збудник недуги, як і раніше, залишатиметься в очах, то через день-два після припинення застосування мазі він дасть про себе знати з новою силою. Це називається рецидивом захворювання. Тому і треба точно дотримуватися призначеної ветеринаром схеми лікування. Зазвичай рекомендується тетрациклінову мазь використовувати тиждень.

Важливо також вносити ліки безпосередньо у кон`юнктивальну порожнину. Не потрібно її розмазувати по віках тварини — так вона відчуватиме сильний дискомфорт і витиратиме ліки лапою, потім злизуватиме її.

Тому рекомендується лікувати кота чи кішку вдвох. Один тримає вихованця так, щоб він не вирвався і не завадив провести процедуру. Інший же акуратно відсуває повіку і невелику кількість мазі вносить у кон`юнктивальний мішок. Це треба робити заздалегідь вимитими руками. Сильно на очне яблуко тварини натискати не можна. Після закладки тетрациклінової мазі повіки треба легенько помасажувати, погладити та заспокоїти хворого, а потім відпустити. За цей час препарат розподілиться всередині століття і вбереться у слизову оболонку очей.

Зазвичай використовувати мазь для лікування хвороб очей необхідно від двох до п`яти разів на день. Це залежить від ступеня розвитку недуги, загального стану домашнього вихованця.

Варто знати, що жоден антибіотик не є стовідсотковою гарантією одужання тварини. Якщо стан його очей не покращає протягом трьох, максимум п`яти днів, то необхідно проконсультуватися з ветеринарним лікарем. Так буває, коли тетрациклінова мазь застосовується для лікування звичайного кон`юнктивіту, а захворювання виникло на тлі хламідіозу. Тому перемогти його і не виходить.

У лікуванні тетрациклінової маззю важливо не дозволяти вихованцю злизувати її залишки. Адже лікарський засіб може спричинити алергічну реакцію, небезпечну для життя кота.

До речі, якщо у вашого вихованця хоча б раз у житті була алергія, то про це необхідно повідомити ветеринара. Можливо, треба буде зробити алергопробу, щоб унеможливити ризик розвитку анафілаксії.

У період лікування слід уважно стежити за самопочуттям домашнього вихованця.